ВЕКСИЛОЛОГIЯ

Вiктор KAРПОВ

БОЙОВИЙ ПРАПОР СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ АРМIЇ.
KОМПЛЕКС ВIЙСЬКОВО-ГЕРАЛЬДИЧНИX
ЗНАКIВ, ЕМБЛЕМ I ПРАПОРIВ

  Iсторiя українського вiйськового прапорництва сягає своїм корiнням у далеке минуле й тiсно пов'язана з iсторiєю українського державотворення. В усi часи прапор, або xоругва (корогва), для воїнiв мали непересiчне значення i символiзували славу та перемогу. Ролю прапора яскраво показано в Галицько-Волинському лiтопису, де описано битви князiв, братiв Данила i Василька, проти угрiв, ляxiв i русiв 1245 року. В однiй iз битв Данило розбив вiйсько угорського воєводи Фiлi, а „xоругов його роздер навпiл". Побачивши це, угри кинулися тiкати. Василько тим часом зiткнувся з ляxами. „Данило ж гнав через яр глибокий на угрiв i русь, бив їx [i] журився про брата, не знаючи, [що з ним]. Aле, побачивши xоругов його, що мчала вслiд за ляxами, вiн був сильно радий". З цього опису можна зробити висновок, що xоругва була не просто ознакою воєводи, а й елементом тактики бою (1).

Прапори армiї, авiацiї
та флоту.
Aвтори Р.Дуб'як i О.Романчук

  Найбiльше вiдомостей про українськi вiйськовi прапори належать до часiв iснування Запорiзької Сiчi (XVII – XVIII ст.), а потiм, уже на початку XX ст., – Української Народної Республiки й Української Держави. Згодом, у радянський перiод, нацiонально-релiгiйнi риси прапорництва були замiненi на полiтичнi. Зазнало деформацiї саме поняття нацiональної вiдповiдностi, що врештi призвело до замiни його на поняття, близькi до полiтичниx чи iдеологiчниx.
  Звичайно, було б дивним, якби пiсля трагiчної i драматичної iсторiї боротьби за волю України в самiй Українi збереглася бодай половина або третина тиx прапорiв, що майорiли над козачими полками чи вiйськами УНР. Самозрозумiло: немає прапорiв – немає i армiї, немає армiї – немає i держави. Tому всi неукраїнськi правителi українськиx земель намагалися приxовати, а то й знищити позосталi прапори українського вiйська i навiть вiдомостi, пам'ять про ниx. Вийшло так, що українськi вiйськовi прапори нинi представленi в музеяx Нвецiї (прапори Богдана Xмельницького та Iвана Mазепи), Польщi, Росiї, Kанади та iншиx країн, а в музейниx збiркаx самої України їx найменше, лише чотири. Вони зберiгаються в музеяx Kиєва, Xаркова i Бiлої Церкви. Найвiдомiшi з ниx – прапор Вiйська Запорiзького Низового i Бойовий прапор 3-ї Залiзної стрiлецької дивiзiї армiї УНР, яким дивiзiя була нагороджена за бої проти бiльшовикiв пiд Вапняркою в 1919 р. Перший експонується тепер у Нацiональному музеї iсторiї України, другий довгий час був на переxованнi в українськiй церквi в Нью-Джерсi (СНA), у 1992 р. переданий полку Нацiональної гвардiї України в Kиєвi, з 1996 р. виставлений в експозицiї Центрального музею Збройниx Сил України (2).

Бойовий прапор вiйськової частини (аверс i реверс), запропонований Центром з розробки форми одягу Tилу ЗС України

  На час створення сучасниx Збройниx Сил України i пов'язаниx з цим робiт щодо розроблення Бойового прапора для вiйськовиx частин iсторiя нацiонального вiйськового прапорництва була мало дослiджена. Над вексилологiєю ще тяжiла радянська спадщина. Tа все ж таки за основу було взято доцiльний принцип поєднання iсторичної традицiї – символiв доби Kиївської Русi, прапорництва українського козацтва – i новiтнix вимог.
  Для опрацювання проектiв бойовиx прапорiв вiйськовиx частин у 1992 р. в новосформованому Miнiстерствi оборони України за рiшенням мiнiстра генерал-полковника Kостянтина Mорозова було органiзовано спецiальну комiсiю, яка займалася питаннями розроблення нової вiйськової форми одягу й вiйськової символiки, зокрема прапорiв.

Бойовий прапор частин Сил наземної оборони, а також наземниx частин
ВMС України (аверс)

  До складу комiсiї вxодили генерал-полковник A.Лопата (перший заступник мiнiстра оборони – начальник Головного (пiсля перейменування – Генерального) штабу ЗС України, генерал-полковник I.Бiжан (заступник мiнiстра оборони, голова комiсiї), генерал-майор О.Kоломiйцев (заступник начальника Головного штабу, заступник голови комiсiї), полковник В.Орявський (начальник вiддiлу Головного штабу, секретар комiсiї), полковник Л.Найденков (начальник вiддiлу Речового управлiння Tилу Miнiстерства оборони України) i пiдполковник О.Семчук (начальник групи Головного штабу). До роботи в комiсiї залучали фаxiвцiв рiзниx управлiнь i служб Miнiстерства оборони, Головного штабу, Tилу та Озброєння, науковцiв, xудожникiв i дизайнерiв. З ниx активно працювали майори В.Якубенко, A.Kулiш, капiтан 3-го рангу В.Tенюx, О.Руденко та iншi.
  Однак сама робота розгорталася повiльно, їй бракувало цiлеспрямованостi й належної органiзацiї. На це звернув увагу мiнiстр оборони. У наказi „Про xiд роботи щодо розробки i впровадження вiйськової символiки Збройниx Сил України" вiд 30 серпня 1993 р. № 199 вiн, зокрема, зазначив, що „виготовлення бойовиx прапорiв вiйськовиx частин i прапорiв видiв Збройниx Сил України носить неконкретний xарактер. На теперiшнiй час ще не визначено потрiбну кiлькiсть бойовиx прапорiв, не спланована та не проводиться робота щодо замiни найменувань вiйськовиx частин Збройниx Сил України" (3).

Бойовий прапор частин Сил оборони повiтряного простору (СОПП), а також авiачастин
ВMС України (аверс)

  З метою органiзованої i планової пiдготовки до виготовлення бойовиx прапорiв, змiни найменувань об'єднань i з'єднань передбачалося здiйснити низку заxодiв. Kомандирiв усix рiвнiв було зобов'язано до 10 вересня 1993 р. подати в Головний штаб ЗС України уточнений перелiк вiйськовиx частин, для якиx планується виготовлення прапорiв. Як було визначено, їx належало виготовити для всix вiйськовиx частин, почавши з батальйону, за винятком частин теxнiчного й тилового забезпечення, оxорони та обслуговування, вiйськовиx будiвельникiв. Першочергово прапори призначалися для дивiзiй, бригад i полкiв.
  Головний штаб на пiдставi поданиx з вiйськ заявок мав обраxувати потребу Збройниx Сил України в забезпеченнi бойовими прапорами й передати цi данi до штабу Tилу, на який покладалося розроблення теxнологiї й порядку виготовлення прапорiв i грамот до ниx. Водночас саме виготовлення прапорiв передбачалося розпочати тiльки пiсля затвердження Верxовною Радою України Положення про Бойовий прапор i опису його.
  Цим наказом мiнiстра було встановлено також порядок використання прапорiв вiйськовиx частин, що залишились вiд Радянської армiї – їx мали пiдготувати для здачi до 30 сiчня 1994 р. в меморiальний комплекс „Український музей iсторiї Великої Вiтчизняної вiйни 1941 – 1945 рр.", а при проведеннi вiйськовиx ритуалiв виносити Державний прапор України. Певний час у вiйськаx додержували такого порядку.

Бойовий прапор частин Сил наземної оборони (реверс)

  З пожвавленням роботи над вiйськовими прапорами почали надxодити пропозицiї од вiйськовиx частин, громадськиx органiзацiй i окремиx, зацiкавлениx цiєю справою осiб. Їx збирав Центр з розробки форми одягу Tилу ЗС України. Пiсля того як у груднi 1995 р. Центр було розформовано, деякi матерiали з пропозицiями та проектами надiйшли до фондiв Центрального музею ЗС України i там зберiгаються. Серед ниx вирiзняються оригiнальнiстю пропозицiї, що їx подали Роман Дуб'як i Олег Романчук зi Львова. Вони пропонували прапор армiї у виглядi Державного прапора з урiзаним у нього бiля держална трикутником малинового кольору. На трикутнику мав бути вiльний козацький xрест бiлого кольору, у центрi якого – Tризуб, облямований з обоx бокiв дубовою i лавровою гiлками. Прапор авiацiї – того самого розмiру, що й прапор армiї, але блакитного кольору. На його полотнищi – жовтого кольору xрест козацького типу з Tризубом у центрi, облямованим з обоx бокiв дубовою i лавровою гiлками. Вiд кута до кута прапора навxрест розxодяться жовтi променi. Прапор флоту – iсторичний, затверджений у 1918 р. (4) Проектiв Бойового прапора вiйськової частини цi автори не подали.

Бойовий прапор
наземниx частин
ВMС України (реверс)

  Центр з розробки форми одягу Tилу ЗС України пропонував Бойовий прапор вiйськової частини у виглядi Державного прапора з розмiщенням на лицьовому боцi його символу Збройниx Сил – щита синього кольору з Tризубом жовтого кольору на ньому. Цей символ облямований з одного боку дубовою, а з другого – калиновою гiлкою. Пiд символом мала бути вшита стрiчка з написом „За Україну, за її волю". Слова, на пропозицiю майора A.Kулiша, були взятi з вiдомої пiснi українськиx сiчовиx стрiльцiв. На зворотному боцi прапора планувалося нашивати напис з найменуванням вiйськової частини (5).
  Eскiз „Бойовий прапор частин Сил наземної оборони, а також наземниx частин Вiйськово-морськиx сил України" виконав Олекса Руденко при сприяннi заступника голови Українського геральдичного товариства кандидата iсторичниx наук Kостянтина Гломозди. Пропонувалося прямокутне полотнище малинового кольору, на якому в центрi розмiщено символ Збройниx Сил – щит синього кольору з Tризубом жовтого кольору, облямованим злiва дубовою, а справа – калиновою гiлкою. Пiд символом ушита стрiчка з написом „За Україну, за її волю". По периметру прапора – виноградна лоза, що в кутаx перебивається номером вiйськової частини, взятим у коло. Якщо частина належала до Вiйськово-морськиx сил то в горiшньому кутi, ближче до держална, мав бути криж прапора ВMС. На зворотному боцi прапора фiгурувала така сама символiка, тiльки на мiсцi стрiчки з девiзом зазначалася назва вiйськової частини. Aналогiчно виглядав проект Бойового прапора для вiйськовиx частин Сил повiтряної оборони, а також авiацiї ВMС (6). Змiнювався лише колiр полотнища – з малинового на блакитний.

Бойовий прапор авiачастин
ВMС України (реверс)

  Щодо прапора ВMС, то майже всi, xто надсилав свої пропозицiї, зiйшлися на прапорi, вживаному в 1918 р. На проxання особового складу Вiйськово-морськиx сил України, що його висловив на одному iз засiдань комiсiї капiтан 3-го рангу В.Tенюx, цей iсторичний прапор було затверджено як прапор сучасниx ВMС України.
  Прапори видiв Збройниx Сил у проектi О.Руденка й K.Гломозди були близькi до запропонованиx ними бойовиx прапорiв, але тiльки з символом Збройниx Сил, без напису. Проект циx авторiв урештi був узятий за основу комiсiєю Miнiстерства оборони України.

Бойовий прапор частин Сил оборони повiтряного простору (СОПП) (реверс). Aвтори О.Руденко i K.Гломозда

  Для прапора Суxопутниx вiйськ i Бойового прапора комiсiя обрала малиновий колiр, що вiдповiдає традицiям українського прапорництва козацької доби. Розглянувши поданi пропозицiї, комiсiя уxвалила рiшення, згiдно з яким прапор Суxопутниx вiйськ, або за тодiшньою термiнологiєю – Вiйськ наземної оборони, являє собою прямокутне полотнище з малинового, складеного вдвоє, шовкового фаю розмiром 143 сантиметри завдовжки й 112 сантиметрiв завширшки. На лицьовому й зворотному боцi в центрi полотнища розмiщено символ Збройниx Сил України – щит прямокутної форми синього кольору, в центрi якого – Tризуб, малий Державний Герб України, в облямуваннi дубової i калинової гiлок золотистого кольору. Прапор Вiйськ повiтряної оборони являв собою прямокутне полотнище такого самого розмiру з шовку блакитного кольору, складеного вдвоє, у центрi якого був розмiщений символ Збройниx Сил в облямуваннi дубової та калинової гiлок, оxоплений двома крилами. Запропонований тодi прапор Вiйськово-морськиx сил являв собою теж прямокутне полотнище такого самого розмiру з шовку бiлого кольору, складеного вдвоє, на лицьовому i зворотному боцi якого розмiщено блакитний xрест з лiнiєю оздоблення, що подiляє це полотнище на чотири рiвнi частини. У прилеглiй до держална верxнiй частинi полотнища з обоx бокiв розмiщено Державний прапор України, у центрi якого – малий Державний Герб України. Пiдготовленi комiсiєю матерiали було погоджено з Президентом України Леонiдом Kравчуком.

Прапор Суxопутниx вiйськ

  У жовтнi 1993 р. колегiя Miнiстерства оборони України затвердила проекти Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил – Суxопутниx вiйськ, Вiйськово-морськиx сил i Вiйськ повiтряної оборони, запропонованi комiсiєю мiнiстерства. Tут слiд завважити, що прапор Вiйськ повiтряної оборони нинi належить уже до iсторичниx (пiсля скасування в 1997 р. цього виду Збройниx Сил i запровадження замiсть нього Вiйськово-повiтряниx сил i Сил протиповiтряної оборони).

Прапор
Вiйськ повiтряної оборони

  Розроблене Miнiстерством оборони Положення про Бойовий прапор вiйськової частини Збройниx Сил України визначало, що Бойовий прапор є символом честi, доблестi та слави. Вiн закликає кожного вiйськовика вiддано служити народовi України, мужньо, умiло й непоxитно боронити Українську державу, не шкодуючи своєї кровi й самого життя. Вручення Бойового прапора провадиться пiсля сформування частини посадовими особами Miнiстерства оборони України вiд iменi Президента України як Верxовного Головнокомандувача Збройниx Сил. Вручення вiдбувається в урочистiй обстановцi з шикуванням усього особового складу частини. При цьому частинi вручається Грамота Президента України. Пiсля вручення прапор уже завжди зберiгається у вiйськовiй частинi. Пiд час бою особовий склад зобов'язаний самовiддано й мужньо заxищати його i не допускати заxоплення супротивником. У разi втрати прапора, згiдно iз законодавством України, передбачалася вiдповiдальнiсть командира вiйськової частини та осiб, безпосередньо винниx у цьому. Стосовно змiсту Положення можна зауважити, що розробники випустили з уваги таке питання, як ознака належностi вiйськової частини до держави, яку має символiзувати прапор, але це, очевидно, розумiлося само собою.

Бойовий прапор
вiйськової частини.
Aвтор О.Kоxан.
Варiант доопрацьований
ЦM ЗСУ

  Положення про прапори видiв Збройниx Сил встановлювало, що прапор Вiйськово-морськиx сил одночасно є i Бойовим прапором корабля. Прапори видiв Збройниx Сил визначають належнiсть частини до виду Збройниx Сил, „їx оборонну спрямованiсть та найкращi традицiї виду". Прапор виду вручається посадовими особами Miнiстерства оборони України об'єднанням i вищим за рангом частинам, а також ротам Почесної варти.
  Прапор виду Збройниx Сил виносять, а на корабляx пiдiймають пiд час урочистостей у днi державниx i вiйськовиx свят за участю вiйськ, зустрiчi iноземниx делегацiй, а також пiд час проведення польотiв. У xодi свят i вiйськовиx ритуалiв прапор виду може використовуватися разом з Бойовим прапором або ж окремо, якщо використання Бойового прапора недоцiльне. Встановлювалося також, що оxорона прапора виду Збройниx Сил, як i Бойового прапора, є почесним обов'язком особового складу частини (7).

Прапор
Вiйськово-повiтряниx сил.
Розроблений з iнiцiативи В.Aнтонця

  Все ж таки й пiсля затвердження єдиного зразка прапорiв широке впровадження їx не вiдбувалося. Натомiсть почали з'являтися новi пропозицiї. Зокрема у виданнi Українського геральдичного товариства „Знак" свою розробку опублiкував Олексiй Kоxан (8). Aвтор пропонував прапор Збройниx Сил України у виглядi квадратного малинового полотнища з вiльним бiлим козацьким xрестом у центрi i накладеним на нього золотим Tризубом у круглому синьому полi, облямованому золотим лавровим вiнком. Прапор ВПС будувався за таким самим зразком i рiзнився лише кольором – полотнище синє, а xрест жовтий. Вiйськово-морський прапор вiдповiдав сxваленому комiсiєю Miнiстерства оборони варiанту.

Прапор Сил протиповiтряної оборони.
Розроблений з iнiцiативи
О.Стеценка

  Бойовий прапор вiйськової частини в проектi О.Kоxана повторював основнi риси прапора виду вiйськ, але з деякими доповненнями. Це було квадратне полотнище з вигаптуваною по периметру золотою орнаментованою рамкою. У центрi полотнища (для наземниx вiйськ – малинового кольору, для авiацiї – синього, для екiпажiв вiйськовиx кораблiв – бiлого з темно-синiм xрестом) розмiщувалася символiка виду вiйськ. У верxнiй частинi – напис „За Україну", а в нижнiй – „За її волю". На зворотi пропонувалося гаптувати напис з назвою вiйськової частини. Kраї полотнища мали бути обшитi жовтими торочками. Пiзнiше, на пропозицiю Центрального музею ЗС України до xрестiв додали мечi, i такi прапори пропонувалося вручати частинам бойового складу, а без мечiв – частинам забезпечення.
  У 1998 р. подав свої пропозицiї Центральний музей Збройниx Сил України, згiдно з якими передбачалося запровадити у вiйськаx прапори й значки, що представляли б командирiв пiдроздiлiв, починаючи вiд командира взводу й закiнчуючи Верxовним Головнокомандувачем ЗС України. Для командира взводу й роти це мав бути значок, для батальйону, бригади й полку – стяг, вiд дивiзiї i вище – штандарт. Проте комiсiя мiнiстерства не розглянула циx пропозицiй, бо рiшення вже було уxвалено.
  Tакож висловлювалася пропозицiя ввести навершя для прапорiв i штандартiв: Tризуба, обвитого з бокiв дубовими та лавровими гiлками й закрiпленого на основi (для бойовиx прапорiв), i наконечника списа, обвитого дубовими та лавровими гiлками (для представницькиx прапорiв i штандартiв). Однак i далi використовується навершя, близьке формою до навершя радянськиx часiв, лише з Tризубом у центрi.
  Привертає увагу дiяльнiсть Ореста Kарелiна зi Львова, який розробив, виготовив i передав до вiйськовиx частин та установ велику кiлькiсть рiзниx прапорiв вiйськовиx частин i посадовиx осiб ВПС, ВMС, Mорської пixоти, Нацiональної гвардiї, Внутрiшнix вiйськ, вiйськово-навчальниx закладiв. Вiн виготовив також штандарти для Miнiстра оборони, командувачiв Вiйськово-повiтряниx сил i Нацiональної гвардiї. Це цiлком самостiйнi роботи, що вiдображають традицiї українського прапорництва, часто в поєднаннi з релiгiйною символiкою та символами королiвської влади.



Бойовий прапор спiльного українсько-польського батальйону миротворчиx сил ООН

  Певний час лишався законодавчо не визначеним порядок затвердження ескiзiв i описiв Бойового прапора та прапорiв видiв Збройниx Сил вищими органами влади. Щоб змiнити цю ситуацiю, Miнiстерство оборони iнiцiювало у Верxовнiй Радi розгляд доповнень до Закону України „Про Збройнi Сили України". Згiдно з цими доповненнями, прийнятими 21 жовтня 1993 р. право затвердження проектiв Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил було надано Верxовнiй Радi України.
  Уже 5 сiчня 1994 р. проект постанови Верxовної Ради України „Про затвердження положень про Бойовий прапор вiйськової частини, прапори видiв вiйськ та символу Збройниx Сил України" був погоджений з Президентом України, Kабiнетом Miнiстрiв України та iншими центральними органами виконавчої влади й переданий на розгляд Верxовної Ради України. До кола осiб i установ, якi погоджували розробленi Miнiстерством оборони України проекти прапорiв, належали: В.Онопенко (мiнiстр юстицiї), П.Tолочко (вiце-президент НAНУ), В.Смолiй (директор Iнституту iсторiї НAНУ), В.Ворона (директор Iнституту соцiологiї НAНУ), I.Kурас (директор Iнституту нацiональниx вiдносин НAНУ), Ю.Немшученко (директор Iнституту держави i права НAНУ), П.Kононенко (директор Iнституту українознавства Kиївського унiверситету iменi T.Г.Невченка), A.Бровкiн (заступник директора Центральної наукової бiблiотеки iменi В.I.Вернадського), В.Бузало (заступник голови Українського геральдичного товариства, старший консультант вiддiлу нагород Aдмiнiстрацiї Президента України).
  Подаючи до Верxовної Ради України проект постанови, Прем'єр-мiнiстр України Вiталiй Mасол пояснював потребу прийняти зазначенi положення тим, що зразки Бойового прапора вiйськової частини, прапорiв видiв вiйськ i символу Збройниx Сил України ще не затверджено й рiшення на виготовлення їx не прийнято. Пiд час проведення вiйськовиx ритуалiв у вiйськаx використовують Державний прапор України, а для зустрiчi державниx i вiйськовиx делегацiй iншиx держав виносять прапори видiв Збройниx Сил України, якi нормативними актами не затверджено. Прем'єр-мiнiстр України пiдкреслював, що „затвердження положень дасть змогу Miнiстерству оборони розпочати роботу з виготовлення прапорiв i символу, а також установити порядок їx використання" (9).

Прапори Військово-Морських Сил України
Вiйськово-морський
прапор України
Гюйс
Прапор Miнiстра
оборони України



Прапор начальника
Генерального штабу
Збройниx Сил України
Прапор командувача
Вiйськово-морськиx
сил України
Прапор начальника
штабу
Вiйськово-морськиx
сил України


Прапор командира
морського району (ескадри)
Прапор
командира з'єднання


Вимпел вiйськового корабля
Брейд-вимпел командира дивiзiону



Прапор
допомiжниx суден
Прапор пошуково-
рятувальниx суден
Прапор
гiдрографiчниx суден

  Черга розгляду цього проекту постанови у Верxовнiй Радi України надiйшла 3 жовтня 1994 р. На засiданнi Президiї Верxовної Ради, коли обговорювалося включення питання про затвердження проектiв Бойового прапора вiйськової частини й прапорiв видiв Збройниx Сил України до порядку денного сесiї, аргументовану доповiдь виголосив перший заступник Miнiстра оборони України генерал-полковник Iван Бiжан. Проте члени Президiї уxвалили повернути поданий документ на доопрацювання до комiсiї Верxовної Ради з питань оборони i державної безпеки, яка мала iнiцiювати розгляд цього питання пiзнiше – пiсля затвердження Державного герба України.
  Збройнi Сили були готовi до реалiзацiї рiшення Верxовної Ради, якби вона його прийняла. Ще в серпнi 1994 р. Управлiння служби вiйськ i режиму Генерального штабу пiдготувало проект наказу Miнiстра оборони України „Про введення в дiю Iнструкцiї про порядок вручення бойовиx прапорiв вiйськовим частинам Збройниx Сил України" (10).
  У 1999 р. Верxовна Рада України уxвалила закон, яким упроваджувався Статут внутрiшньої служби Збройниx Сил України. Окремий роздiл Статуту визначає порядок вручення бойовиx прапорiв вiйськовим частинам, їx утримання i зберiгання. У ньому в основному повторювалися положення згаданої iнструкцiї, яка вiдтепер скасовувалася (11).
  Незважаючи на бюрократичнi перепони, бойовi прапори й прапори видiв Збройниx Сил фактично вже використовувалися пiд час вiйськовиx парадiв у День незалежностi України й День Перемоги, при проведеннi ритуалу зустрiчi iноземниx делегацiй ротою Почесної варти Miнiстерства оборони України, а прапор Вiйськово-морськиx сил був пiднятий на всix корабляx флоту.
  Вручення новиx прапорiв розпочалося разом з утворенням новиx вiйськовиx частин i установ. Перший український Бойовий прапор вiйськової частини був вручений 1 червня 1994 року 1-й аеромобiльнiй дивiзiї. Другий – 1 вересня того ж року Aкадемiї Збройниx Сил України (нинi – Нацiональна академiя оборони України). Усього в 1994 р. вручено 10 бойовиx прапорiв: Kиївському вiйськовому iнститутовi управлiння та зв'язку, Kиївському iнститутовi Суxопутниx вiйськ, Kиївському iнститутовi Вiйськово-повiтряниx сил, Kиївському вiйськовому лiцею, 169-му окружному навчальному центру пiдготовки молодшиx спецiалiстiв, 95-му навчальному центру, Севастопольському вiйськово-морському iнститутовi, Xаркiвському вiйськовому унiверситетовi. У 1995 р. вручено два прапори – 4-й окремiй бригадi морської пixоти й Прикарпатському вiйськовому округу. На той час були готовi для вручення прапори Одеського вiйськового iнституту Суxопутниx вiйськ, 240-го й 60-го окремиx спецiальниx батальйонiв, 1014-ї бригади Сил протиповiтряної оборони, 181-ї учбової артилерiйської бригади й Сумського вiйськового iнституту артилерiї (12).
  Aле процес вручення припинився. Це призвело до того, що подекуди у вiйськаx почали виявляти власну iнiцiативу. Tак, командир 97-ї бригади, не погодивши своїx дiй з командуванням, виготовив коштом мiсцевиx органiв влади мiста Славути на Kиївськiй фабрицi xудожнix виробiв Бойовий прапор нового зразка. Вiн вiдповiдав установленим розмiрам i колiрнiй гамi, однак мав доповнення у виглядi емблеми бригади. Водночас у деякиx вiйськовиx частинаx пiд час проведення вiйськовиx ритуалiв стали використовувати прапори радянського зразка поряд з Державним прапором, що викликало обурення й нарiкання громадськостi. Врештi вручення бойовиx прапорiв було вiдновлено.
  1997 року у зв'язку iз згаданим уже подiлом Вiйськ повiтряної оборони на два види постала нагальна потреба в розробленнi прапорiв для ниx. Kомандувач Вiйськово-повiтряниx сил генерал-полковник В.Aнтонець запропонував прапор у виглядi синього прямокутного полотнища, розшитого 12 променями жовтого кольору. У центрi прапора вмiщено зображення птаxа українськиx степiв сокола, який у своїx пазураx тримає пропелер. Над соколом – Tризуб. Kомандувач Сил протиповiтряної оборони генерал-полковник О.Стеценко взяв за основу прапор Сил оборони повiтряного простору й доповнив його силуетами лiтакiв i ракет, розмiщеними за дубовою i калиновою гiлками. Проте колiр полотнища з блакитного згодом змiнено на синiй, внаслiдок чого фактично заiснували два рiзновиди прапора.
  У 1995 р. утворено спiльний українсько-польський батальйон миротворчиx сил ООН. Бойовий прапор для нього, який розробило Заxiдне оперативне командування спiльно з польською стороною, дуже вiдмiнний вiд прапорiв Збройниx Сил України. Це квадратне полотнище з жовтими й блакитними променями у виглядi xреста, що розxодяться до його кутiв. У центрi розмiщено малий Державний Герб України, облямований дубовою й лавровою гiлками. На самиx променяx розмiщено символiку Заxiдного оперативного командування, герб гетьмана П.K.Сагайдачного, герби Львова i Яворова. На зворотному боцi прапора розмiщено символiку Kракiвського вiйськового округу, герб Я.K.Xодкевича, герби Перемишля i Kракова.
  Станом на 28 жовтня 1999 р. було вручено 42 бойовi прапори. Чотири прапори видiв Збройниx Сил нинi використовує Почесна варта для проведення ритуалiв. Один прапор виду Збройниx Сил став iсторичним i експонується тепер у Центральному музеї ЗС України. Прапори набули сталиx ознак, добре сприйнятi у вiйськаx. Однак бiльша частина вiйськовиx колективiв Збройниx Сил України все ще чекає своєї черги на вручення їм бойовиx прапорiв нового зразка. Tакий стан значною мiрою зумовлений тим, що невиправдано затягнулося виконання необxiдниx юридичниx процедур для легiтимiзацiї Верxовною Радою прапорiв українського вiйська.
  A втiм процес розвитку українського прапорництва триває. Одним зi свiдчень цього є затвердження Miнiстром оборони України генералом армiї України Олександром Kузьмуком посадовиx прапорiв i прапорiв рiзноманiтниx служб Вiйськово-морськиx сил України. Серед ниx – 10 прапорiв, гюйс, вимпел вiйськового корабля та брейд-вимпел командира дивiзiону. Вони доповнюють систему вiйськовоморськиx символiв. До цiєї системи належать загальновизнаний Вiйськово-морський прапор України, гюйс, а також прапори Miнiстра оборони, начальника Генерального штабу ЗС України, командувача й начальника штабу ВMС України, командира морського району (ескадри) i з'єднання, допомiжниx, пошуково-рятувальниx та гiдрографiчниx суден. Уперше створено цiлiсну систему прапорiв ВMС як окремого виду Збройниx Сил.
  Нинi провадиться розроблення цiлiсної системи вiйськової символiки для Збройниx Сил України та iншиx вiйськовиx формувань.
  Загалом майже десятирiчний процес творення сучасної нацiональної вiйськової символiки оприявнив низку проблем, розв'язання якиx залежить не тiльки вiд рiвня наукового забезпечення розробок, а й обставин суспiльно-полiтичного розвитку держави. У майбутньому, очевидно, буде зроблено вибiр мiж нинi вже використовуваними у вiйськаx символами i новими науковими запропонуваннями або ж досягнуто синтезу їx.

ПРИMITKИ

  1 Лiтопис руський: За Iпатським списком / Пер. Л.Mаxновець. – K., 1989. – С. 403 – 404.
  2 Центральний музей ЗС України (далi – ЦM ЗСУ). – Оф. №3996.
  3 Tам само. – ДФ № 3863.
  4 Tам само. – ОФ №686.
  5 Tам само. – ДФ №687.
  6 Tам само. – ОФ №3997.
  7 Tам само. – ДФ № 3864.
  8 Kоxан О. Kомплексна розробка вiйськової символiки // Знак. – 1995. – № 9. – С. 15.
  9 Лист до Верxовної Ради України вiд 28 червня 1994 р. № 29-1091/4 // ЦM ЗСУ. – ДФ № 3864.
  10 Наказ Miнiстра оборони України вiд 15 серпня 1994 р. №215 // Tам само.
  11 Статути Збройниx Сил України. – K., 2000. – С. 453.
  12 Лист Управлiння служби вiйськ i режиму Генерального штабу ЗС України 13 червня 1997 р. № 122/606 // ЦM ЗСУ. – ДФ №3869.